Преподобный Гавриил родился 14 марта 1844 года в благочестивой крестьянской семье Зыряновых. Когда Гавриилу исполнилось четыре года, родители впервые взяли сына с собой, когда отправились к Пасхальной заутрени. Очень понравилась мальчику Пасхальная служба, на которой он присутствовал в первый раз. Ему очень хотелось ещё раз побывать на ней, но родители объяснили ему, что нужно подождать год. Тогда Гавриил спрятался в укромном месте, и там стал рисовать в своём воображении Пасхальную утреню. Вдруг он увидел «воздушную люстру, какой-то неизреченный свет столбами переходил с места на место и кругом радуги, образующие подобие креста». Мальчик замер, прильнул к стеклу и вдруг услышал голос:
- Ты - Мой!
- Чей это? – спросил изумленный ребёнок.
- Божий!
Примечательно, что в четырнадцатилетнем возрасте будущий подвижник получил исцеление во сне после молитвы св. праведному Симеону, чудотворцу Верхотурскому. Гавриил пропорол ногу, когда катался с горы в Великий пост, несмотря на родительский запрет. Он боялся признаться родителям, что пропорол ногу, ведь они не разрешили ему кататься, поэтому он спрятался в сарае. На сеновале он горячо молился, каялся и дал обет пройти пешком в Верхотурье в монастырь, где находились мощи святого, чтобы помолиться у мощей чудотворца. Когда измученный мальчик заснул, то во сне увидел, как праведный Симеон прикоснулся к кровоточащей ране. Проснулся Гавриил и ужаснулся: рана зажила, затянулась молодой розовой кожицей. Через несколько лет, во время исполнения обета - паломничества к мощам св. Симеона, отрок Гавриил встретился с дивным странником, похожим на явившегося во сне святого старца. Странник тихо сказал: «Монахом будешь... Схимник будешь...» Этому предсказанию суждено было сбыться.
Однажды так случилось, что в их селе после сильного ливня полегла вся пшеница. Родители Гавриила и односельчане были в отчаянии, все думали, что остались без урожая пшеницы. А Гавриил тайно ото всех убежал на любимую полянку, расположенную за кустарником недалеко от поля, и там, встав на колени, стал горячо молиться. Он перечислял чудеса, которые Господь явил Израилю, пророкам, апостолам и мученикам, и просил Бога, чтобы Он спас урожай пшеницы. Внезапно ему послышалось, как громоподобный голос ответил на его молитву: «Будет пшеница!»
Через некоторое время крестьяне начали косить побитую пшеницу, чтобы успеть заготовить хоть сено, пока оно на земле не сгнило, но Гавриил упросил отца не косить пшеницу на их участке. Феодор Зырянов прислушался к просьбе сына, и вскоре возблагодарил Господа за чудесный урожай. К всеобщему удивлению, со временем на участке Фёдора поднялась вся пшеница, в колосках вызрело зерно. Феодор Зырянов любовался пшеницей и, вытирая слёзы, приговаривал: «Божья пшеница! Слава Тебе Господи!»
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ханука та Різдво. - Левицька Галина Вистава відредагована, щоб могли зрозуміти діти молодшого віку. В коментарях залишаю 2 Дію, як була в першому варіанті. Можливо комусь знадобиться більш глибока інформація про Свято Хануки.
2 Дія
Ангел: Було це після завойовницьких війн Олександра Македонського, коли земля Ізраїлю перейшла під владу Сирії. Всі країни об’єднувала елліністична культура, в якій змішалися звичаї і традиції різних народів. Люди вважали себе «Громадянами Всесвіту». Вони захоплювалися різними спортивними іграми, язичеськими святкуваннями та спектаклями на честь грецьких богів.
Багато євреїв були слабкими у вірі і хотіли бути, як всі... Над життям євреїв, які залишались вірними Божим Заповідям, нависла загроза.
1-й ведучий: І що, насправді, карали тих, хто не їв свинину?
Ангел: Насправді! Вимоги до євреїв були дуже суворими. Цар Антиох видав указ про заборону вивчати єврейську мову, святкувати шабат, дотримуватися єврейських традицій і навіть називатися євреями. Це було справжнє рабство! В Єрусалимському Храмі на жертовнику принесли в жертву свиню, а в Храмі поставили статую Зевса!
1-й ведучий: А про яких героїв говорив (ім’я 2-го ведучого)?
Ангел: Це ті євреї, які любили Бога понад усе!
Виходять Матітьягу та Маккабі
Матітьягу: Я, Матітьягу, священик. Разом з моїми синами підняв повстання, кличучи: « Хто за Господа — до мене!» Ми пішли в гори з твердим рішенням стояти в вірі й боротися до останньої краплі крові...
Маккабі: Я, Маккабі, син Матітьягу. Керував загонами повстанців. Визвольна війна продовжувалась 3 роки. Ми не були досвідченими вояками. Наші загони складалися з пастухів, землеробів, ремісників. До того ж ми не мали достатнього озброєння...
1-й ведучий: Маккабі, я не розумію, як можна воювати, не будучи справжніми воїнами?! Без зброї, без лицарських обладунків? Я не розумію, чому ви воювали? Хіба не простіше було б бути такими, як всі? Просто жити і насолоджуватись життям...
Маккабі: Справжнє життя неможливе без віри у Всемогутнього Бога, Живого і Сущого, Який створив усе, Який і дає нам Життя. Справжня насолода — це приходити у Храм і служити, і поклонятися Йому, дякуючи Богові за все! Але Храм споганений і нема місця для поклоніння... Тому ми воювали, щоб звільнити Єрусалим, мати право бути євреєм і приносити жертви Живому Богу в Храмі!
Ангел: Відбулося три вирішальні битви. Війська сирійців значно переважали як по кількості, так і по військовій оснащеності. Але євреї постилися та молилися:
Маккабі: «Боже! Ми безсилі, а Ти Всесильний! Прости нас за наш непослух! І поверни нам Храм! Бо нема життя без істинного поклоніння Тобі!»
Ангел: І Бог дав Своє Диво! Повстанці здобули вирішальну перемогу, звільнили Єрусалим і відновили службу в Храмі!
Маккабі: Священики очистили і освятили Храм, побудували новий жертовник. Але для повноцінного Богослужіння в Храмі треба було засвітити Мінору.
Ангел: Мінора — це великий світильник, який складається з семи лампад, котрі мають постійно горіти. В лампади, згідно Божих Заповідей, треба було заливати лише чисту освячену оливу.
Маккабі: Ми знайшли лише одну посудину з чистою освяченою оливою. Її мало вистачити лише на один день горіння Мінори. Для приготування нової оливи потрібно було вісім днів.
Матітьягу: Але євреї так прагли нового початку Богослужіння! Вони прагли Божого Світла, Божої Милості, Божої Радості! Тому, наперекір всім сумнівам, священики засвітили Мінору. І сталося Боже Диво! Мінора горіла 8 днів, аж поки була приготовлена нова чиста олива.
Ангел: В пам’ять про очищення Храму євреї святкують Хануку. Це свято очищення, оновлення. Це свято Світла!
Матітьягу та Маккабі виходять. Виходить 2-й ведучий.
